Симуляційна медицина – це сучасна методика навчання та оцінювання практичних навичок, умінь і знань у медичній освіті. Вона заснована на реалістичному моделюванні та імітації клінічних ситуацій. Цей підхід дає змогу медичним працівникам швидко входити в професію, відповідати вимогам роботодавців і забезпечувати безпеку та якість медичної допомоги пацієнтам.
Мета діяльності
Створення та розвиток системи симуляційних медичних центрів, направлених на розвиток та підтвердження професійних компетенцій працівників медичної та соціальної галузей.
Задоволення та захист законних, соціальних, суспільних, економічних, інтелектуальних, творчих, культурних та інших прав, свобод та спільних інтересів членів Спілки.
Сприяння створенню єдиного простору для операторів, що впроваджують діяльність в функціонуванні симуляційних центрів в Україні, всебічної підтримки та інтеграції їх в систему надання медичних, соціальних та реабілітаційних послуг з метою вдосконалення сфери охорони здоров’я та соціального захисту України.
Сприяння розвитку системи підвищення професійного рівня та компетенцій в сфері охорони здоров’я та соціального захисту України.
Юридичні підстави діяльності
Спілка здійснює свою діяльність у відповідності з Конституцією України:
Закону України
«Про громадські об’єднання»
Закону України
«Основи законодавства України про охорону здоров'я»
Закону України
«Про соціальні послуги»
Закону України
«Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»
Закону України
«Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»
Інших законодавчих та нормативно-правових актів що регулюють діяльність громадських об’єднань та регламентують умови здійснення діяльності в сфері надання медичних, соціальних та реабілітаційних послуг
Юридичні підстави діяльності
Спілка здійснює свою діяльність у відповідності з Конституцією України:
- Закону України «Про громадські об’єднання»
- Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»
- Закону України «Про соціальні послуги»
- Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»
- Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»
- Інших законодавчих та нормативно-правових актів що регулюють діяльність громадських об’єднань та регламентують умови здійснення діяльності в сфері надання медичних, соціальних та реабілітаційних послуг
Переваги симуляційного тренінгу:
Об'єктивна оцінка
Об'єктивна оцінка досягнутого рівня майстерності
Необмежене тренування
Необмежена кількість повторів при опрацюванні навика
Гнучкий графік
Тренінг у зручний час
Зниження стресу
Зниження стресу при перших самостійних маніпуляціях
Без ризику для пацієнта
Учасники набувають клінічного досвіду у віртуальному середовищі без ризику для пацієнта
Тренінг рідких випадків
Відпрацювання загрозливих клінічних ситуацій, і патологічних станів, які рідко трапляються в клініці
Чесний результат
Неупереджене ставлення до учасника – результат оцінює віртуальний тренажер замість людини
Передумови впровадження симуляційного навчання
Прогрес не стоїть на місці!
В останні десятиліття відбулося стрімке впровадження великої кількості віртуальних технологій у різні сфери діяльності людини.
У національній системі охорони здоров’я, серед іншого, з’явилися і широко впроваджуються різноманітні фантоми, моделі, муляжі, тренажери, віртуальні симулятори та інші технічні засоби навчання, які дають змогу з тією чи іншою мірою достовірності моделювати процеси, ситуації та інші аспекти професійної діяльності медичних працівників.
При цьому, якщо окремі фантоми для відпрацювання найпростіших практичних навичок у деяких навчальних закладах використовували давно, то впровадження складних віртуальних симуляторів і системи їх застосування в освіті з’явилися лише в останнє десятиліття. І до теперішнього моменту накопичено достатній досвід застосування імітаційних методів в освіті, зокрема й медичній.
У західних країнах, де ці технології з’явилися раніше, накопичений досвід дав змогу створити систему використання симуляційного навчання. Застосування цієї системи покликане істотно підвищити ефективність і безпеку наданої медичної допомоги.
Для того, щоб дороговартісні симуляційні технології принесли максимальну користь, необхідно чітко визначити їхні переваги та недоліки, після чого поставити мету і сформулювати завдання, розв’язання яких без цих технологій неможливе або недоцільне.
Головною і найважливішою перевагою імітації є можливість об’єктивної реєстрації параметрів виконуваної професійної діяльності з метою досягнення високого рівня підготовки кожного фахівця. Об’єктивність параметрів, що реєструються, в числовому вираженні можна вважати абсолютною.
Основним недоліком симуляційного навчання є його висока вартість.
Чинна на сьогодні система освіти медичних фахівців сприяє вдосконаленню надання медичної допомоги, але, не забезпечує виявлення лікарів і медичних сестер із недостатнім рівнем підготовленості та поганими показниками діяльності, оскільки не спрямована на оцінку всіх сфер компетентності фахівців.
Впровадження контролю рівня підготовленості через систему симуляційного навчання могло б сприяти вирішенню цієї проблеми.
При цьому загальновизнано, що процес такого контролю не повинен носити каральний характер, а основні зусилля мають бути спрямовані на сприяння професійному розвитку, виявленню обмежень і зниженню ризику, який може нести собою погано підготовлений лікар або медична сестра.
Отримати згоду пацієнта на участь у наданні йому медичної допомоги студентам і стажистам стає з кожним роком дедалі важче. Впровадження додаткового, але обов’язкового етапу АТТЕСТАЦІЇ в умовах симуляційного навчання професійної діяльності для кожного студента і стажиста, а також поширення інформації про всі можливості цього етапу підготовки фахівців серед пацієнтів, могло б докорінно змінити цю ситуацію.
Тому необхідне створення системи симуляційного (імітаційного) навчання в системі охороні здоров'я!
Правильна організація фінансування цього напряму дасть змогу отримувати найоптимальніший результат від використання такого дороговартісного напряму підготовки як симуляційне навчання.
Принципи симуляційного навчання
Наявність законодавчої бази
в якій міститься норма про допуск до роботи (навчання) з пацієнтами, а також перелік обов’язкових компетенцій за спеціальностями, які потребують першочергової організації симуляційного навчання. У результаті має стати нормою допуск до роботи з пацієнтами осіб, які пройшли атестацію в умовах симуляційного навчання відповідно до переліку компетенцій за своєю спеціальністю (рівнем освіти). Законодавча база має бути гнучкою і вдосконалюватися в міру розвитку цього напряму.
Інтеграція симуляційного навчання
в діючу систему професійної освіти на всіх рівнях.
Об'єктивність атестації
на основі затверджених стандартів (регламентів) на відповідність критеріям, з проведенням документування та відеореєстрації процесу і результатів педагогічного контролю, під час якого вплив особистості екзаменатора має прагнути до нуля.
Інтенсивна організація навчального процесу
модульна побудова програми симуляційного навчання і можливості для одночасного навчання різних категорій медичного персоналу (за видом і за спеціальністю).
Присутність незалежних експертів
і спостерігачів під час процедур державної атестації обов’язкова з числа роботодавців (професійних спільнот), а також членів товариств, пов’язаних із захистом прав пацієнтів (щоразу змінюються).
Наявність системи державного обліку
(реєстр фахівців) результатів проходження відповідних модулів симуляційного навчання фахівцями.
Єдина система оцінки результатів
симуляційного навчання для всіх організаторів симуляційного навчання.
Місце симуляційного навчання в системі підготовки медичних кадрів
Традиційно система навчання медичних фахівців забезпечувалася функціонуванням кафедр у вишах або роботою викладачів в училищах (коледжах). Таке навчання передбачало теоретичну підготовку у вигляді лекцій і практичних занять, а також навчання за допомогою участі у здійсненні медичної діяльності під контролем працівників освітніх організацій на практичних заняттях або виробничій практиці. При цьому на низці кафедр вишів і в медичних училищах на практичних заняттях використовували найпростіші фантоми і тренажери для відпрацювання окремих практичних навичок, але ця підготовка не мала системного і регулярного характеру, а також рідко закінчувалася об’єктивною перевіркою правильного використання навички під час професійної діяльності.
УАСІМ пропонує концепцію, яка передбачає під час підготовки фахівців перерозподілити навчальний час так, щоб між теоретичною підготовкою та участю у здійсненні медичної діяльності з’явилися обов’язкові модулі симуляційного навчання.
При цьому для спеціальностей, не пов’язаних із виконанням хірургічного втручання, етап симуляційного навчання в лабораторії передбачає навчання за програмами «Стандартизованого пацієнта», коли роль пацієнта грає спеціально підготовлена для цього людина.
Модуль симуляційного навчання - МСН
Організаційно зручно здійснювати симуляційне навчання не за окремими компетенціями, а за групами компетенцій, сформованих в окремі стандартні імітаційні модулі.
Модуль симуляційного навчання (МСН) – одиниця навчального процесу симуляційного навчання, що дорівнює частці робочого часу Симуляційного центру, відведеного на безпосередню взаємодію учнів із засобами навчання (практичну підготовку), що супроводжується педагогічним контролем. Кожна така одиниця має сформульований кінцевий результат підготовки і певну вартість. Наявність такої одиниці навчального процесу даватиме змогу проводити розрахунки потреби підготовки фахівців.
МСН необхідний для організації навчального процесу і кожен з них містить у собі перелік практичних навичок, які будуть сформовані (проконтрольовані) в учнів протягом цього часу. Також це сприятиме оптимізації державного фінансування такого дорогого методу навчання (через державні закупівлі необхідної кількості МСН).
Перелік навичок у МСН об’єднаний за тематичним принципом, за задіяним для цього обладнанням і за досяжністю навчальних цілей. Крім клінічних МСН, необхідне розроблення модулів для навчання нових співробітників центрів симуляційного навчання та експертів, які залучаються для цього.
Стандартні модулі імітаційного навчання можна реалізувати як окремі тренінги та/або вони можуть бути складовою частиною ширшої програми симуляційного навчання. Модуль передбачає тільки практичні заняття. Для реалізації навчання за однією темою може бути реалізовано поспіль кілька модулів.
Кожен модуль, що реалізується у вигляді тренінгів, повинен обов’язково мати такі чотири частини:
- вхідний контроль рівня підготовленості, інструктаж про симуляцію, отримання завдання (до 20% часу),
- безпосереднє виконання завдань,
- обговорення виконання (дебрифінг),
- підсумкове виконання (до 10% часу).
На другу і третю частину має відводитися щонайменше 70% часу, при цьому залежно від виду компетенцій розподіл між ними може співвідноситися від 60:10 для окремих навичок, до 30:40 для професійної діяльності в цілому.
Наявність модулів даватиме змогу планувати максимальний час роботи та чисельність посад структур симуляційного навчання, з розрахунку, що кожен робочий день буде відтворювати певну кількість модулів – в рамках державної програми підготовки, а робочий час, що залишився – на проведення інженерних і методичних робіт, або на надання додаткових освітніх послуг (за інтенсивної організації роботи такого Навчального симуляційного центру).
У регламентах до кожного модулю має бути зазначено крім переліку компетенцій, максимальна кількість медичних працівників, які навчаються у групі.
Програми симуляційного навчання
Програми симуляційного навчання повинні передбачати різні форми ознайомлення з інформацією (лекції, семінари, самостійна підготовка, дистанційне навчання) та інші навчальні заходи за темою модулю (наприклад, навчання в клініці з пацієнтами). Програма симуляційного навчання має бути інтегрована в наявні програми підготовки фахівців.
Програма для кожного конкретного фахівця складатиметься з набору модулів, вона може будуватися, як і будь-яка інша, модульна програма, або за мозаїчним, або за лінійним, або за радіальним принципом. Також для реалізації навчання за однією темою може бути реалізовано поспіль кілька модулів.
Програми симуляційного навчання в системі безперервної професійної освіти доцільно розділити на первинні та повторні.
Первинні програми передбачають навчання та атестацію за певними модулями, а повторні передбачають тільки атестацію за цим же самим модулем.
Поділ етапів навчання, відповідно до їхніх основних цілей (набуття або підтвердження компетентності), дасть змогу визначити, в якому випадку програма реалізується як первинна, а в якому – як повторна.
Якщо фахівець при проходженні повторної програми не проходить атестацію, то він має право пройти навчання за модулем у режимі первинної програми.
Етапом підтвердження компетентності в системі післядипломної освіти є проходження симуляційного курсу з подальшим отриманням балів БПР.
Формування програм симуляційного навчання має здійснюватися відповідно до переліку компетентностей за кожною спеціальністю.
Класифікація видів професійної компетенції
Перша група
«Загальні»
Компетенції, необхідні для всіх категорій медичного персоналу, а також для осіб без медичної освіти (наприклад, базова серцево-легенева реанімація, десмургія, перша допомога в разі травм, тощо)
Друга група
«Загальні медичні»
Навички необхідні для всіх медичних працівників незалежно від спеціальності (наприклад, основні маніпуляції догляду за пацієнтом, фізикальні методи обстеження, тощо)
Третя група
«Універсальні»
Навички необхідні для кількох спеціальностей (наприклад, для всіх сестринських спеціальностей, для всіх лікарів хірургічного профілю, терапевтичного профілю тощо)
Четверта група
«Спеціальні»
Навички, необхідні в рамках тільки однієї спеціальності (неонатологія, хірургія, урологія, анестезіологія та реаніматологія, рентгенендоваскулярна діагностика і лікування тощо)
Класифікація видів обладнання імітаційного навчання
Найкращою для організації системи симуляційного навчання є класифікація обладнання за сімома типами реалістичності:
- Візуальний
- Тактильний
- Реактивний
- Автоматизований
- Апаратний
- Інтерактивний
- Інтегрований
Візуальний
Тактильний
Реактивний
Автоматизований
Апаратний
Інтерактивний
Інтегрований
Останні новини
SIMULATION TECHNOLOGIES IN HEALTH CARE FORUM 2026: УКРАЇНА ФОРМУЄ НОВУ АРХІТЕКТУРУ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ВІДПОВІДНО ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ 15-16 травня 2026 року у місті Києві на базі Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика відбувся Міжнародний форум Simulation Technologies in
ПОДІЯ РОКУ В УКРАЇНСЬКИХ СИМУЛЯЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЯХ. Запрошуємо на Міжнародний форум Simulation Technologies in Health Care Forum 2026, який відбудеться протягом двох днів, 15-16 травня 2026 року пройде в гібридному форматі і об’єднає найкращих українських та закордонних фахівців цієї галузі. Україна
🎉Сьогодні відбулася важлива історична подія — було офіційно підписано договір про співпрацю між нашою асоціацією та Європейським товариством симуляційної медицини (SESAM). Цей крок відкриває нові можливості для української симуляційної спільноти на міжнародному рівні. 🔹 Ми також взяли участь у великій
